МИКОЛАЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ми на facebook
Останні новини
2017-11-16
Відбулась розширена нарада лісівників Миколаївщини...далі
2017-09-15
Привітання Голови Державного агентства лісових ресурсів Христини Юшкевич з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Привітання заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів Володимира Бондаря з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Шановні працівники, ветерани лісового господарства Миколаївщини, друзі лісу!...далі
2017-08-15
Держлісагентство оприлюднило для громадського обговорення проект Стратегії реформування лісового та мисливського господарства...далі
Оздоровлення і туризм
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ДОМАНІВЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БРАТЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ СТЕЖКИ ПРИІНГУЛЛЯ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БАШТАНЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БЕРЕЗНЕГУВАТЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ КАЗАНКІВЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ВОЗНЕСЕНЩИНИ...далі
СТАТТІ, ІНТЕРВ'Ю
Маркові дуби
2013-01-04


Одним із наймальовничіших куточків Миколаївщини є урочище «Молдавка». Воно розкинулось навколо села Козубівка Доманівського району. З кінця ХVIII ст. і до 1917 року тут знаходилася садиба князів Кантакузених. У середині ХІХ ст. управителем маєтку був батько корифея українського театру Марка Лукича Кропивницького (1840-1910).
Тут пройшли роки дитинства славетного драматурга й актора. Цікавим є той факт, що дуби, посаджені нашим відомим земляком досі ростуть на Кіровоградщині. На хуторі Надія (20 км від Кіровограду), що належав другу М. Кропивницького видатному драматургу Івану Карпенку-Карому (Тобілевичу), був звичай: кожен із гостей садив дерево чи кілька дерев. Не раз гостювали на хуторі відомі діячі української культури. Кожен з них садив своє іменне дерево. Нині в парку площею 11 гектарів збереглося 95 іменних дубів. Розрослися на хуторі «Маркові дуби» - ті, що посадив Марко Кропивницький (варто зауважити, що в 1870-80-х роках посадили дуби і в Мостівському парку, а отже, дуби Миколи Ерделі та Марка Кропивницького - ровесники). Про Маркові дуби на хуторі Надія в 1956 році писав Максим Рильський:
Дуби ростуть поволі, неквапливо;
Хто садить дуба - той його, можливо,
І не побачить вищим, аніж сам.
Це - дар майбутнім, скажемо, літам,
Привіт іще незнаним поколінням,
Весна, в тумані схована осіннім.
Та він садив, усатий чародій,
Роботі сам радіючи своїй,
Співаючи - звичайно, випадково -
Улюблене: «Зеленая діброво…»
Слід зазначити, що саме Максим Рильський у 1956 році допоміг онуку драматурга І. Карпенка-Карого Андрію Юрійовичу Тобілевичу добитися для зеленого острівця серед степу статусу музею-заповідника, щоб зберегти прадавні дуби. Щасливий Андрій Юрійович писав тоді листи й розсилав багатьом дубові осінні листочки (Максим Рильський зізнавався: «…Й у мене є такі»).
Втім, виснажлива боротьба за спасіння однієї з духовних столиць України тривала й надалі. Про це читаємо в листі Андрія Тобілевича до Максима Рильського за 1962 рік: «Після війни на хуторі Надія нещадно вирубали дуби «Іван» (Карпенко-Карий), «Михайло» (Старицький), «Фотій» (Красицький), товстелезні осокори з автографами на корі Кропивницького, Заньковецької, Саксаганського, Садовського, Миколи Вороного та інших діячів української культури - гостей моїх діда й батька. Тоді ж було вирубано верби біля ставка, посаджені Карпенком-Карим. На його могилі знищено каштани, які дружина драматурга привезла з Києва й посадила 1908 року. Тепер вже немає прямої небезпеки: садибу оголошено заповідником і дещо зроблено по впорядкуванню і оте «дещо» іноді й на гірше. Ним спекулюють і очі замилюють. Ми аж ніяк не застраховані від усіляких авантюр, доки не буде створено в «Надії» державного літературно-меморіального музею. Та от починаю зневірятися. 15 років минуло в борні, а й діла не завершив, і як кажуть, без штанів ходжу».
Родина Андрія Тобілевича й справді потерпала від безгрошів’я. Уже з роками син А. Тобілевича Юрій виказуватиме старому: «Відібрав ти в нас, батьку, дитинство. Нічого ми не бачили, окрім твоїх дубів». А він стоятиме перед своїм дорослим сином зіщулено, принижено й нічого не зможе заперечити на ці гіркі й болісні синові слова. Ще в одному листі до М. Рильського А. Тобілевич пише: «Могутні дуби своєю красою приховують мізерію зробленого владою для «Надії». На хуторі нічого не робиться, а от до мене вже починають застосовувати санкції аж до відселення з «Надії»». Письменник Сергій Плачинда писав, що найбільше місцеве керівництво розлютило те, що А. Тобілевич заборонив обласному начальству влаштовувати в тіні затишних Маркових дубів п’яні бенкети, не дозволяв спускати ставок для поливу колгоспної капусти, адже води б не вистачило навіть на половину левади. За «хуліганство» внука драматурга протримали у в’язниці майже рік.
«Позбавлений прав хранителя заповідника музею, животію в ролі екскурсовода. У садибі господарюють через мою голову - глумляться над усім священним для нас. «Надію» треба рятувати! Ми всі в одвіті за неї перед своєю совістю, перед наступними поколіннями. Щоб не сталося з нею того, що із «Затишком» Марка Кропивницького. Його й сліду немає. А чому? Бо ні родина Маркова, ні громадськість своєчасно й настійно не потурбувалися. А тепер чухаємо потилицю. Та пізно. Я ще тримаюсь, дорогий Максиме Тадейовичу, та чи надовго мене вистачить у цій нерівній борні». Закінчився земний шлях Андрія Тобілевича під час однієї з бурхливих телефонних розмов, що стосувалися справ заповідника - інсульт.

… І от ростуть за нашої доби
В добу колишню саджені дуби,
Розкрилюються вітами широко,
Лапатим листям юне тішать око.
Ростуть дуби, купають в небі віти,
А навкруги, немов веселі діти,
Дубки та липки зводяться рясні…
Співає молодь молоді пісні -
І, сповнені зичливості й любові,
Дуби над нею шелестять Маркові.

Лідія БАКОЦЬКА,
лісничий Мостівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ».
На знімках: хутір Надія.

Контактна інформація
54029  м. Миколаїв, пр. Центральний, 16 
Tел/факс (0512) 46-00-27    E-mail: MOULMG@meta.ua

Все права защищены © 2009 - 2017 Mikolaivlis.mk.ua