МИКОЛАЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ми на facebook
Останні новини
2017-11-16
Відбулась розширена нарада лісівників Миколаївщини...далі
2017-09-15
Привітання Голови Державного агентства лісових ресурсів Христини Юшкевич з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Привітання заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів Володимира Бондаря з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Шановні працівники, ветерани лісового господарства Миколаївщини, друзі лісу!...далі
2017-08-15
Держлісагентство оприлюднило для громадського обговорення проект Стратегії реформування лісового та мисливського господарства...далі
Оздоровлення і туризм
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ДОМАНІВЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БРАТЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ СТЕЖКИ ПРИІНГУЛЛЯ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БАШТАНЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БЕРЕЗНЕГУВАТЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ КАЗАНКІВЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ВОЗНЕСЕНЩИНИ...далі
ПРЕС-СЛУЖБА. НОВИНИ
Осередок історії - музей Мостівського лісництва
2012-02-16

Дещо з історії лісів Миколаївщини

З метою виховання в підростаючого покоління шанобливого ставлення до природи, поваги до праці лісівників нещодавно створено музей історії Мостівського лісництва, що нині є складовою частиною державного підприємства «Веселинівське лісове господарство».  Цей лісгосп було організовано 1968 року відповідно до рішення ЦК Компартії України і Ради Міністрів Української РСР № 320 від 16.05.1967 р. «Про невідкладні заходи по захисту грунтів від вітрової і водної ерозії в УРСР». До того часу Мостівське лісництво, розташоване зараз на території сусіднього Доманівського району, входило до складу Вознесенського лісгоспзагу.
Першим лісничим новоствореного Мостівського лісництва призначили І.Є. Рудого. Іван Єфремович перебував на цій посаді з 1959 до 1968 рр., тож саме йому довелося  розпочати роботи з передачі значних земельних ділянок під посадку лісу. На той час показник лісистості Доманівського району складав лише 0,3 %.
Завдяки старим фотографіям вдалося відтворити робочий кабінет першого лісничого. У досить хорошому стані збереглися дубовий стіл, крісло, настінний годинник, телефонний апарат та інші речі. Особливо до вподоби відвідувачам шкіряний диван із дзеркалом , який у 60-х роках вважався предметом розкоші. Атмосферу тих часів допомагає передати і радянська символіка – портрети вождів, «Моральний кодекс будівника  комунізму», старі газети, фотографії.
З 1968 до 1987 рр. Мостівське лісництво очолював заслужений працівник лісового господарства України М.С.Пастушенко. Під керівництвом цього лісничого в 70-ті роки висаджували більш як 150 гектарів лісу щорічно. Та мало хто знає, що Микола Семенович власноруч майстрував  різноманітні дерев’яні вироби.  Нині деякі з них можна побачити в музеї. Зокрема, це хрест, прикрашений бісером, підсвічники та ін.
Також у музеї зберігаються дерев’яні речі з маєтку землевласника М.В.Ерделі (1846-1902), який 1882 року заклав Мостівський парк. Зокрема, це коромисло, колесо від підводи, діжка для тіста, масничка, предмети посуду тощо. Колекція музею регулярно поповнюється, переважно його експонатами стають вироби з дерева, які охоче передають для осередку історії мешканці та гості села Мостове. 
Часто в музеї історії  проходять заходи на екологічну та краєзнавчу тематику.  Наприклад, не так давно було проведено «круглий стіл» за участі школярів, присвячений  обговоренню книги О.Дорошенко «Рід Скаржинських в історії Південної України». Головним питанням, на якому акцентували увагу учасники заходу, була роль патріарха степового лісорозведення В.П.Скаржинського (1787-1861) в процесі заліснення Мостівської волості Ананіївського повіту Херсонської губернії. Відомо, розведення лісу в степу стало головною справою життя для Віктора Петровича. Слава про «зелене диво» Трикрат, що нині є територією Вознесенського району, поширилася далеко за межі губернії. Останні сорок років свого життя Скаржинський словом і ділом невпинно переконував мешканців степової смуги про необхідність саджати  дерева. Він стверджував, що лісівництво – це та галузь, яка завжди буде прибутковою. Поміщик неодноразово наводив приклади того, що маєтки, в  яких є  зелені насадження, коштують значно більше, ніж безлісі господарства. Проте одне лише економічне збагачення не було головною  причиною праці ініціативного господаря в цій галузі. Він часто наголошував, що ліс позитивно впливає на кількість опадів, вологість повітря і ґрунту, врожайність полів, повноводність річок і на клімат загалом. Лісові плантації Віктора Петровича в багатьох викликали бажання займатися лісівництвом.
Відомі поміщики Новоросійського краю зверталися до  В.П.Скаржинського за допомогою й досвідом. На щастя, зацікавилися цією справою й Мостівські землевласники Ерделі. Батько засновника Мостівського парку Миколи Володимировича Ерделі – Володимир Якович (1789-1853) –  був знайомий з Віктором Петровичем Скаржинським. Їх землі межували біля с. Лідіївка (Скаржинка).  Відомо, що В.Я.Ерделі вдало скористався науково-практичним досвідом степового лісорозведення В.П.Скаржинського. Спочатку в Мостівському маєтку ліси насаджували вздовж річки і ярів, у яких були джерела і з яких вода текла до річки.  В.Я.Ерделі посадив невеликий парк біля х. Бордюже, що нині є територією Доманівського району й знаходиться між селами Мостове та Олександрівка (х. Майти ) на звивині р. Чичиклії. Там мешкали люди, які працювали в лісорозсаднику. Ділянку, виділену під заліснення, орали спеціальним плугом, у який запрягали 4-5 пар волів. При глибокій оранці перекидали пласти ґрунту, дерева саджали в ямки на відстані 1,5 м. Саджанці вирощували з місцевого насіння, висаджували їх у 2-3-річному віці.
Пізніше справу батька продовжив син Микола Володимирович Ерделі (1846-1902). У 70-х роках ХІХ століття землевласник обрав найбільш доцільне місце для спорудження нового будинку та посадки присадибного парку – в північно-східній частині с. Мостове. Садиба разом із парком мала площу 30 гектарів. Точну дату закладення парку поки що не вдалося розшукати в жодному з архівних документів, доступних дослідникам. Тож без будь-яких посилань на першоджерела можна припустити, що це був або 1872-й,  або 1882 рік. Цілком вірогідною є і перша, і друга дати. Адже вдалося з’ясувати, що новий будинок родини Ерделі споруджено до травня 1881 року. Тож спочатку міг бути закладений парк, а на його узліссі збудували будинок, і навпаки – спочатку звели будинок, а потім заклали парк. Слід зазначити, що відомий дендролог О.Липа називає датою початку посадки Мостівського парку 1872 рік. Можливо, саме тому 1972 року – з нагоди 100-річчя парку –  було ухвалено рішення колегії Держкомприроди, відповідно до якого парк став державним об’єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.
Цього року в Мостовому відзначають 130-у річницю закладення місцевого парку. Треба зазначити, що для його посадки засновниками обрано саме те місце, де була балка, яку зволожували дощі й повені. Поки що дослідникам не вдалося розшукати каталогу рослин. Не збереглося жодних архівних документів, які свідчили б про те, де саме купували саджанці та за якою ціною. Є припущення, що частину з них було привезено з власного розсадника Миколи Володимировича Ерделі (х. Бордюже, нині це територія Доманівського району) – наприклад, акацію та клен. А яблуні, груші, сливи, бузок, дуби, тополі, берези, сосни, шовковицю та інші саджанці придбали не в Одесі, як вважали раніше, а саме в маєтку Скаржинських, що в с. Трикрати (нині це територія Вознесенського району, знаходиться за 50 км від Мостового, де після смерті Віктора Петровича, піонера степового лісорозведення, господарював його син Віктор Вікторович). Причому, саджанці придбали за цілком помірними цінами. Про це писав сам Віктор Петрович Скаржинський у своїх оголошеннях: «…Мої лісові та садові розсадники переповнені. Прошу шановних господарів Новоросійського краю звертатися до мене у Трикрати за різними сортами дерев і кущів. Ціною нікого не ображу…». Цілком очевидним є те, що завдяки авторитету, ініціативності, оптимізму, гуманності  В.П.Скаржинського мостівські поміщики переконалися в доцільності садити дерева в степу. У результаті в Мостовому з’явився дивовижний садово-парковий ансамбль, який є окрасою Миколаївщини.

Пошукова робота в напрямі дослідження історії лісорозведення Мостового триває. Тож є надія, що найближчим часом у Державному архіві Одеської області все ж буде знайдено документи, які підтвердять або спростують дані припущення. Разом із працівниками Мостівського лісництва, контора якого розташована за кілька метрів від парку – пам’ятки садово-паркового мистецтва, крім краєзнавців-науковців, у дослідницькій роботі беруть участь і учні  місцевих шкіл. Лісівники радіють тому, що молоде покоління цікавиться історією рідного краю, прагне внести часточку своєї праці в спільну справу, поповнюючи колекцію музею історії Мостівського лісництва новими знахідками – виробами, виготовленими   майстрами-сучасниками. Лісівники кажуть, що кожна зустріч із відвідувачами музею – це ще один привід нагадати громадськості про подвиг людей, які створили для нащадків справжнє рукотворне диво – посадили ліс у Південному степу.  

 

 

Повідомила Л.Д.БАКОЦЬКА, лісничий Мостівського лісництва ДП «Веселинівське ЛГ».
Контактний телефон ПРЕС-СЛУЖБИ: (0512) 46-00-27.

Контактна інформація
54029  м. Миколаїв, пр. Центральний, 16 
Tел/факс (0512) 46-00-27    E-mail: MOULMG@meta.ua

Все права защищены © 2009 - 2017 Mikolaivlis.mk.ua