МИКОЛАЇВСЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВОГО ТА МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

ми на facebook
Останні новини
2017-11-16
Відбулась розширена нарада лісівників Миколаївщини...далі
2017-09-15
Привітання Голови Державного агентства лісових ресурсів Христини Юшкевич з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Привітання заступника Голови Державного агентства лісових ресурсів Володимира Бондаря з Днем працівника лісу...далі
2017-09-15
Шановні працівники, ветерани лісового господарства Миколаївщини, друзі лісу!...далі
2017-08-15
Держлісагентство оприлюднило для громадського обговорення проект Стратегії реформування лісового та мисливського господарства...далі
Оздоровлення і туризм
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ДОМАНІВЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БРАТЩИНИ...далі
2012-07-13
ЕКОЛОГІЧНІ СТЕЖКИ ПРИІНГУЛЛЯ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БАШТАНЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ БЕРЕЗНЕГУВАТЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ КАЗАНКІВЩИНИ...далі
2012-07-02
ЕКОЛОГІЧНІ КУТОЧКИ ВОЗНЕСЕНЩИНИ...далі
ПРЕС-СЛУЖБА. НОВИНИ
Їх поєднала любов до лісу
2013-11-18

У кожного своя доля, мрії, прагнення… Поряд з кожним знаходяться рідні і близькі, завдяки яким ми є тим - ким ми є. Незаплановане, проте як виявилось, надзвичайно приємне знайомство з молодою родиною Лобзун спонукала мене до роздумів над питаннями долі і наштовхнула на думку, що випадкових людей у лісівничій справі просто немає. У переважній більшості це - люди до нестями закохані у ліс, які з малечку вирішують присвятити себе професії лісівника.
Зоя Петрівна Лобзун (у дівоцтві Попович) народилася і виросла на Чернівецькій землі, у маленькому, проте мальовничому селі Стебні, що розташувалося на самому узліссі. В її родині не було лісівників, але батько дуже полюбляв ходити в ліс, збирати гриби та інші дари лісу.
- Я ще була зовсім маленькою, немовлям, а батько вже тоді брав мене до лісу, - розповідала Зоя. -Я, звісно, не пам’ятаю цього, але мама розповідала, що я міцно спала на свіжому повітрі, а батько збирав гриби. Отак два діла одразу робив, - сміється, - і всі до ладу.
Згодом дівчина підросла і вже гарно пам’ятає всі подальші походи з батьком до лісу. Потім і сама бігала босоніж у затінку віковічних дерев, ховаючись від літньої спеки, чи просто слухаючи пташині переспіви.
Не дивно, що коли перед юною чернівчанкою постав вибір ким бути, вона сміло обрала професію лісівника. У 2008 році вступила до Сторожинецького лісового коледжу, де неначе мить промайнули студентські роки наповнені яскравими подіями. Її сусід по парті був звичайний хлопець Сашко, Олександр Васильович Лобзун. Одногрупник відразу сподобався юнці, бо родом був також з Черніветщини. Та і любов до лісу у них була одна на двох. Часто розповідали один одному, як їх зачаровують гори, спокійна, полохлива тиша лісів, як сумують за домом. Друзі незчулися, як закохалися один в одного. Їх нове, тендітне почуття, спочатку трохи лякало, а тому вони не поспішали, як тепер кажуть, з «розвитком подій». Просто дружили.
Після закінчення коледжу молоді спеціалісти отримали направлення на роботу. З хвилюванням повідомили один одному куди доведеться їхати на перше робоче місце. Тоді серце в Зої неначе завмерло:
- Я їду до Миколаївщини, у Березанське лісництво, - з болем вигукнула вона і приготувалася почути свій вирок. Куди поїде він, коли тепер побачаться, що чекає попереду? Серце дівчини розривалося на шматки.
- Мене також направлено до Березанського лісництва. Миколаївщина! Ось, - протягнув документ Сашко своїй коханій.
Здивування, радість і ще якесь нове дивне почуття заволоділи серцем лісівнички. Невже доля?! Їм судилося бути разом.
Вже згодом дівчина зрозуміє, що Сашко доклав зусиль, аби таке стовідсоткове співпадіння, стало реальністю. Та то вже історія. Головне, що молоді люди, з надією та завзятістю будувати своє життя у південному степовому краї, поїхали на нове місце роботи.
Все їм тут здалося не таким, як вдома. Де рідні безкраї ліси? Південь України славиться своїми полями, де колоситься пшениця, важкими шапками зустрічають соняшники. Неймовірна спека відразу вразила друзів. Що й казати, перше враження від славетного аграрного регіону було не дуже приємним. Проте і гарні новини були. Тепер юні мали мешкати у курортному районі, зовсім неподалік від моря.
Згодом розпочалися трудові будні. Олександра було призначено помічником лісничого, Зою - майстром лісу. День за днем, місяць за місяцем минув їх перший рік у лісництві.
Цю дату молоді люди вирішили відзначити якось по-особливому, тому зіграли весілля!
З часом полюбилася молодим Миколаївщина. Тут народилася їх сім’я, тут їх перше робоче місце, тут дім. Аж нарешті і лелека «степовий» не обділив їх своєю увагою, подарував синочка Русланчика. Нині малому вже сім з половиною місяців.
Молода мати зараз виховує малятко, Олександр - продовжує працювати помічником лісничого. Робота йому настільки припала до душі, що вже й не уявляє себе, наприклад, будівельником, водієм, чи офісним співробітником. Слід зазначити, що з усіх районів області Березанський - найменш заліснений. Тому нині мрія Олександра - насадити стільки лісу, щоб з роками і цей район став схожий на його малу Батьківщину. Чи вдасться це, сповненому мрій чоловікові, покаже час. Проте вже зараз можна з упевненістю сказати, що доля веде наших героїв у правильному напрямку. А починалося все з першооснови, любові - любові до лісу.

Прес-служба Миколаївського ОУЛМГ.
Контактний телефон ПРЕС-СЛУЖБИ: (0512) 46-00-27.

Контактна інформація
54029  м. Миколаїв, пр. Центральний, 16 
Tел/факс (0512) 46-00-27    E-mail: MOULMG@meta.ua

Все права защищены © 2009 - 2017 Mikolaivlis.mk.ua